“Розвиток водневої галузі в Україні — це питання вибору та визначення ключового завдання. Якщо пріоритет — енергетична безпека та незалежність, тоді є сенс вже сьогодні працювати над власними розробками водневих технологій та формувати сприятливі умови для цього. Якщо ж говорити про декарбонізацію і про те, що викопне паливо колись закінчиться (а з розвитком сланцевих технологій це перспектива десятиліть), тоді можна обрати шлях “очікування” і не брати на себе “тягар” розробки. Тож питання розвитку водню напряму залежить від того, яку проблему ми вирішуємо і в якій часовій перспективі” — зазначив Євген Дідіченко, співвласник та CBDO групи компаній KNESS, під час круглого столу: “Водень: пастка чи енергетичний квантовий стрибок для України?”.
Подія об’єднала представників бізнесу, уряду й міжнародних організацій для того, аби обговорити питання готовності української інфраструктури до роботи з воднем, умов створення прозорого та конкурентного ринку, інвестиційних гарантій, ролі науки в енергетичному майбутньому й необхідних кроків для розвитку галузі.
Євген Дідіченко в межах свого виступу підкреслив, що варто спочатку зробити вибір і визначитися, яким шляхом доцільно рухатися країні в питанні розвитку водню.
“Якщо ж сфокусуватися на проблемі національної й геополітичної безпеки в контексті мінімізації залежності від викопних ресурсів, тоді окреслюється для країни “шлях розробника”. Він передбачає інвестування у створення власних технологій для накопичення експертизи та ведення в майбутньому експортної діяльності. Яким має бути перший крок? Щоб зрушитися з мертвої точки, потрібен механізм, який створить початковий, але гарантований попит. Наприклад, запуск аукціонної моделі, в межах якої держава закуповувала б певні обсяги водню, стимулюючи саме вітчизняних розробників. Це дозволить малим гравцям отримати досвід, відпрацювати технології та поступово масштабовувати виробництво” — пояснив експерт.
Євген Дідіченко також поділився напрацюваннями групи компаній KNESS в розрізі досліджень та розробок водневих технологій:
“Наша компанія, ще до повномасштабного вторгнення, розробила технологію виробництва водню, відмінну від класичного електролізу, та довели її до рівня TRL-5 (лабораторного прототипу). Прототип має вигляд комбінованого акумулятора, що генерує і електроенергію, і зелений водень. Ця технологія мала конкурентні переваги, особливо в регіонах із циклічною генерацією, як-от сонячна. Проте повномасштабне вторгнення змусило нас призупинити проєкт і сфокусуватися на більш нагальних потребах для енергосистеми України — системах короткострокового та середньострокового зберігання енергії. А проєкт з виробництва та транспортування водню наразі чекає свого часу і “лежить на полиці”.
З думок нашого експерта можна зробити підсумок, що Україні першочергово необхідно визначитися зі своєю стратегічною роллю в контексті водневої галузі. І вже після цього, за необхідності, створювати умови для появи першого, хай і невеликого, гарантованого ринку для запуску реальних інвестиційних проєктів з виробництва водню.
Дякуємо організаторам — Глобальному договору ООН в Україні у межах Ukraine Energy Initiative — за створення важливого майданчика для діалогу.
